Дистанційний урок: інтерактивна виставка «[Не] Дитячі історії»

Сучасний компетентнісний урок української мови чи літератури покликаний формувати думку про суспільну значимість мови, особистості, родини, нації. Проєктуючи дистанційний урок, шукаючи методи, засоби, форму, намагаєшся створити умови так, щоб донести основний меседж до студента: сьогодні українська мова та література використовується практично в усіх сферах діяльності людини. Саме ця дисципліна ставить на перші місця зміну поглядів людини на світ та її місце в ньому. Щодо поглядів людини на світ, то саме сьогодні намагалися з учнями груп №13 та №14 Чернівецького вищого професійного училища радіоелектроніки заглибитися у світ своїх однолітків – в історії молодих людей під час Другої світової війни та Голокосту. За допомогою інтерактивної виставки «[Не] Дитячі історії», створеної Українським центром вивчення історії Голокосту у співпраці з транснаціональним проєктом «Вчимося пам’ятати» єврейської громади Дюссельдорфа та освітньою платформою Stories that Move за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини, учні мали унікальну можливість ознайомитися з історіями 11 дітей та підлітків, які мешкали переважно на території України і у чиї життя увірвалася Друга світова війна. Детально ознайомилися з історією 17-річної чернівчанки Зельми Меербаум-Айзінґер – буковинської Анни Франк, яка залишила після себе неймовірний світ поезії, що складається з 52 власних віршів та 5 перекладів з французької, ідишу та румунської мов. Альбом, на обкладинці якого були зображені квіти, зміг вберегти світлу пам’ять талановитої Зельми. Один із її останніх творів має лише одну строфу: Трагічне Це найстрашніше – сліпо віддаватись і бачити, що зайва ти. Вже ні на що не сподіватись, як дим у безвість відійти. 23.12.1941Червоним олівцем нашвидкуруч дописано: «Я не мала часу закінчити. Шкода, що ти не захотів зі мною попрощатися. Всього найкращого. Зельма». «Дистанційний урок пройшов досить швидко, але сподіваюся, що недаремно. Кожен з педагогів нашого освітнього закладу намагається докладати максимально зусиль для того, щоб виховувати відповідальне, свідоме покоління, незважаючи на те, який це навчальний предмет, адже історія життя вивчає минуле й направлена на сьогодення і майбутнє. Щиро вдячна Українському центру вивчення історії Голокосту за те, що маємо можливість попрацювати з інтерактивною версією виставки, а також завантажити й організувати помічника для роботи відповідно до порад розробників і перших користувачів виставки», – відзначила Юлія Філіп, викладачка української мови та літератури ЧВПУР.