До Дня Збройних Сил України

06.12.2021 р. здобувачі освітніх послуг Чернівецького вищого професійного училища радіоелектроніки мали змогу поспілкуватися із ветераном АТО, волонтером, військовим медиком та просто людиною з великої літери “Л” – Олегом СОРОКАТИМ. Олег розпочав свою розповідь з діалогу із здобувачами освіти запитавши про асоціації, які виникають в них, коли чують слово “війна”. Хлопці називали різноманітні негативні слова: біль, сум, насильство, відчай…, Олег погодився з ними, бо й сам відчуває такі емоції, коли згадує ті страшні події, але й водночас наголосив на тому, що війна також несе з собою пам’ять та шану українського народу і запропонував вшанувати усіх героїв хвилиною мовчання. Далі доповідач продемонстрував чуттєвий відеоролик “Діалоги про війну: чому Росія прагне захопити Україну?”, де ми занурились в сторінки історії та пригадали ті трагічні події. Після перегляду відеоролику, Олег вирішив з нами ближче познайомитись та розказати свою життєву історію та повести нас “стежками війни…”. Ця тема до цих пір є дуже болючою для нього. Зізнався, що коли навчався в БДМУ і складав вже останні іспити, прийняв присягу на вірність Українському народу, отримав посвідчення офіцера і ще тоді не усвідомлював на скільки швидко йому це пригодиться… Він наголосив на тому, що присягу приймають один раз на все життя і впевненим голосом зачитав її для наших учнів. Також в своїй розповіді Олег згадав про одних з перших буковинців, які віддали своє життя – Олександра ЩЕРБАНЮКА та Василя АКСЕНИНА. Майже одразу після народження донечки, Олег був мобілізований до лав ЗСУ, смт.Городок, 13 мотопіхотний батальйон 58 бригада. Одразу зайняв посаду начальника медичного пункту, в його підпорядкуванні було приблизно 650 чоловік. А далі був виїзд в зону АТО, він був найскладніший, каже Олег, дорога тривала 8 днів без води, тепла та нормальної їжі… Пункт прибуття с.Красногорівка, саме тут розпочалось “військове життя…надзвичайно цікаве та надзвичайно важке”, відмітив Олег. Олег по спеціальності лікар терапевт, але зазначає: “Не важливо, яка твоя спеціальність… На війні ти – лікар! Маєш знати все!”. З особливим трепетом в душі Олег розповів про знайомство з місцевим населенням, які з турботою ставились до військовослужбовців. Також розповів, як же боляче було дивитись на тих діток, які відвідували дитячі садки та школи в такий трагічний час, але при цьому були позитивними, мали величезне бажання навчатись. Олег розповів на скільки важливою та цінною для військовослужбовців була волонтерська допомога, як вони радіють отриманим малюнкам та подарункам. Саме вони й надихають їх, підбадьорюють перед виїздом. “Цінуйте те, де ви живете! Цінуйте мирне небо над головою. Цінуйте батьків”, просить Олег. 03.05.2016р. Олег повернувся додому, ця подія стала надзвичайно радісною для його сім’ї. Закінчив свою розповідь герой діалогом з учнями, задавши їм запитання: “Кого ви вважаєте захисниками України?” і почув різноманітні відповіді…Але його відповідь вразила всіх нас до глибини душі: “Ви і є захисники України, бо ви її майбутнє!” Олеже, дякуємо за життя та мирне небо над головою!